Здається, що питань про рік заснування та місцезнаходження поселення Верблюжка, яке нині знаходиться в Кіровоградської області, не виникає. Село та його жителі готуються до урочистого відзначення її 270-річчя, що на мою думку досить передчасно. Поясню в чому справа, не претендуючи на особисте відкриття, бо факти наведені нижче були відомі, як дослідникам історії краю першої половини ХІХ століття, так і сучасним.
Для початку пропоную читачам розглянути фрагмент московської карти Єлисаветградської провінції із зазначенням запорозьких поселень та зимівників, яка датується 1773 роком [1]:
“Карта Новороссийской губернии Елисаветградской провинции с показание в онной вновь поселенных запорожских слобод и зимовников 1773 год”
В першу чергу, нас цікавлять наступні населенні пункти – “сл. Верблюжка” та “слобода Запорожская Верблюжка”. Так, на карті дві різні Верблюжки!
Щоб читачеві було зрозуміло про що саме йдеться, наведу фрагмент ще однієї, більш ранньої карти другої половини XVIII століття, яка зберігається в фондах Бібліотеки князів Чарторийських (Краків) [2]:
Фрагмент Karta Nowo ufundowanych Miast Gubernii Zadnieprskiey z wyrażeniem Ussarskich, Czarnego. Zołtego i Pikinierskiego Regimentów, tudziez Zaporowskich Kozakow i Pogranicznych Państw Turcii i Polski
На цьому фрагменті добре видно напис польською “wies Warbluszka lub Czeczellowa" що означає “село Верблюжка або Чечелова”. Прізвище Чечеля тут згадане не випадково. Саме Чечель був сотником слобідської Верблюжки і в більш пізніх документах та картах (з 1780-х років) це поселення вже іменується “Чечелова”.
Згідно перепису Слобідського полку 1758 року сотник Верблюжки – Йосип Дмитрович Чечель, який до цього він був значковим товаришем Миргородського полку [3]. Сотник Чечель також був причетний до нової хвилі заселення слобідської Верблюжки. До речі, він є сином знаменитого сердюцького полковника та наказного гетьмана Дмитра Васильовича Чечеля, який очолював захист Батурина від московської навали.
Крім цього, Верблюжка (Чечелова) входила в список поселень, де існували православні церкви на 1756 р. [4], а згідно документу з ЦДІАУК, який наводить А.В.Пивовар у своїй книзі [5], прихід у Верблюжці існував вже в 1754 році.
Фігурують дві Верблюжки (запорозька та пікінерська – центр 16 роти) і в документах Московії за 1774 рік [6], а також Коша Запорозького [7, c.67]:
"06.05.1773. б/н, козак куреня Калниболотского Алексей Головко, проживающий в слободе Чечелевке, она же Верблюжка (за повідомлення до Коша осадчика слободи Петрової Петра Старого про відмову поручика Челеля у видачі козака)"
Висновок: перше відоме нам поселення з назвою Верблюжка нині знаходиться в межах села Чечеліївки Петрівського району Кіровоградської області.
Додатково доводяться ці всі відповідності сучасним населеним пунктам дуже просто – нанесенням старої карти на нову, де бачимо, що саме Чечеліївка знаходиться нижче річки Верблюжки, при її впадінні в р. Інгулець, тоді як сучасна Верблюжка – на місці запорозької сл. Верблюжки близ с. Спасове.
Крім цього, відповідність назв перших церков в обох Верблюжках очевидна – Свято-Покровська у Верблюжці-Чечеловій і Успіння Пресвятої Богородиці в запорозькій (ці дані можна зустріти в збірниках “Інгульський степ”, а також у відповідних архівах, де зберігаються документи по ним – ДАОО і ДАКрО).
Висновок, звісно, досить невтішний для сучасного села Верблюжка Новгородківського району, яке виникло, за версією відомої української дослідниці Н. Полонської-Василенко в 1768 році, як одна з перших запорозьких слобід на межі з Слобідським козацьким полком [9]. А за іншою версією, А. Пивовара, запорозька Верблюжка, як і решта найближчих запорозьких слобід, виникли з 1772 року за аналогією зі сл. Петровою, ордер Коша на заселення якої вказаному досліднику вдалося знайти в ЦДІАУК. Датувався ордер саме 1772 роком. Цілком можливо, що йдеться про різні поняття – перша згадка про те чи інше поселення у Н. Полонської-Василенко і початок їх масового заселення у Пивовара.
В подальшому, для більшої ясності, пропоную ввести поняття стара Верблюжка і запорозька Верблюжка, коли мова йде про поселення під назвою Верблюжка в XVIII ст. та про мікроісторію сучасних сіл Чечеліївки і Верблюжки.
Що стосується року заснування старої Верблюжки, то ще дід Скальковський в 1836 році відносив цю подію на 1751 рік посилаючись на тепер добре відому карту [10]. У свою чергу відомий дослідник московської колонізації Південного степу В.Кабузан відносить рік заснування старої Верблюжки до 1754 року [11].
На мій погляд, вказані вище роки, які дають московські історики в рамках імперської “цивілізаційної місії”, викликають сумнів через те, що саме в цей період створювалися чергові імперські авантюри – так звана Нова Сербія, а відповідно 1753-1754 – Слобідський козацький полк (відомий в історіографії, як Новослобідський).
Звісно, ніякого сумніву не викликає той факт, що в старій Верблюжці проживали українські козаки. Всього станом на 1761 рік там жило 215 осіб, серед який шестеро – козацька старшина на чолі з сотником і отаманом, а також 4 священнослужителя, 27 виборних козаків, 142 підпомічника і 36 підсусідки [12].
Перейменування старої Верблюжки на Чечелову відбулося, ймовірно, в період з кінця 1770 – початку 1780-х років, хоча на імперській карті Ісленьєва 1779 року фігурують все ті ж дві Верблюжки [13]. До речі, у совєцькому виданні “Історія міст і сіл УРСР. Кіровоградська область” також фігурують дві Верблюжки, але вони між собою переплутані, – чомусь Чечеліївці Петрівського району приписується перша письмова згадка 1767 року і вказується, що її перша назва Верблюжка фігурувала до 1822 року [14]. Дивним є факт того, що у зазначеному виданні історії Верблюжки Новгородківського району присвячено більше 10 сторінок, тоді, як історія більшості сіл до окупації більшовицькою імперією в 1921 році описується сухо і коротко (як приклад, “село засноване в 1803 році”). Автором статті про Верблюжку є Г.В.Григір, який в 3 і 4 параграфах перераховує факти, які насправді належать до старої Верблюжки, тобто сучасного села Чечеліївка.
Що ж стосується року заснування старої Верблюжки, то мова про те, що поселення, які відображені на вказаній Скальковським карті 1751 року, вже існували. Більше того – поселення Верблюжка фігурує на врізці до карти Великого князівства Литовського Радивіла 1613 року (!) [6, с. 182], але щоб напевно довести факт, що це ті ж населені пункти, потрібні додаткові пошуки в архівах (скоріше за все, польських або османських) або археологічні дослідження.
_________________________________________
Використані джерела та література:
1. Карта Новороссийской губернии Елисаветградской провинции с показание в онной вновь поселенных запорожских слобод и зимовников 1773 год / РГВИА. Ф.846. Оп.16. Спр.19147.
3. Karta Nowo ufundowanych Miast Gubernii Zadnieprskiey z wyrażeniem Ussarskich, Czarnego. Zołtego i Pikinierskiego Regimentów, tudziez Zaporowskich Kozakow i Pogranicznych Państw Turcii i Polski. / Dessiné par Jos: Łęski [Автор: Йожеф Лескі].
4. РГАДА, ф.248, оп.39, спр.2888.
5. Покровский И.Н. Русские епархии в XVI-XIX веках, их открытие, состав и пределы. Опыт церковно-исторического, статистического и географического исследования. Т. 2. (XVIII в.). Казань: Центр. тип.,1913. С. 663.
6. Пивовар А.В. Поселення “Задніпрських місць” до утворення Нової Сербії в документах середини ХVIII ст. Київ: Академперіодика, 2003. С. 290.
7. Еварницкий Д.И. Источники для истории Запорожских казаков. Том ІІ. Владимир, 1908. С. 1878-2002.
8. Пивовар А.В. Поіменний витяг із справ кошового архіву 1771-1775 років про посвідчувальні листи, визови та паспорти, видані запорозьким козакам, які проживали у поселеннях Єлисаветградської провінції / Краєзнавчий вісник Кіровоградщини. Вип. ІV. Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2010. С.65-80.
9. Полонська-Василенко Н. Запорожжя XVIII століття та його спадщина. Том І. Мюнхен. С.114.
10. Скальковский, А.А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края. 1730-1823: [в 2 ч.]. Ч.1. Одесса: печ. в Гор. Тип., 1836. С. 42.
11. Кабузан В.М. Заселение Новороссии в XVIII – первой половине XIX века (1719-1858). Москва, 1976. С. 86-87.
12. Табель о состоянии Слободского казачьего полка 1761 г. ІР НБУВ (Київ). Ф.ІХ. Спр.1345.
13. Генеральная карта Новороссийской губернии разделенной на уезды. Сочиненная в 1779 году Иваном Исленьевым.
14. Історія міст і сіл УРСР. Кіровоградська область. Київ, 1971. Чечеліївка – С. 699. Верблюжка – С. 435.
В. Сердюк,
історик-докторант